переповитий

ПЕРЕПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перепови́ти.

*Образно. Коли переповите тросами колоддя заякорило.. об зораний укіс берега.., вона махнула вниз рукою (Ле, Право.., 1957, 297).

Значення в інших словниках

1. переповитий — перепови́тий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. переповитий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до переповити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. переповитий — ПЕРЕПОВИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до перепови́ти. * Образно. Коли переповите тросами колоддя заякорило .. об зораний укіс берега.., вона махнула вниз рукою (Іван Ле); // у знач. прикм. Якого переповили. Переповите маля.  Словник української мови у 20 томах