переповнений
ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до перепо́внити.
Їхати трамваєм хлопці не схотіли, бо манили до себе зелені вулиці, переповнені людьми (Коп., Десятикласники, 1938, 266);
Каламутні потоки помчали з гір до річки, переповненої весняною водою (Шиян, Баланда, 1957, 61);
Його голова .. була переповнена думками про вибори (Март., Тв., 1954, 367);
[Андрій:] Боже милий! Один ти бачиш моє серце, переповнене кривавих сліз! (Кроп., І, 1958, 460);
Як в чарці, налитій до краю, Вже місця й для краплі нема — Душа, переповнена щастям, Частенько буває німа (Дн. Чайка, Тв., 1960, 297);
*У порівн. Наче переповнений чимсь таємничим й священним, він все робив поважно (Коцюб., II, 1955, 335).
2. у знач. прикм. Занадто повний.
Пройшов ще один переповнений автобус (Ткач, Плем’я.., 1961, 286);
// перепо́внено, безос. присудк. сл.
*Образно. На Захід ідуть легіони. І що нам кохання і смерть? Повітрям тугим і червоним серця переповнено вщерть (Сос., І, 1957, 300).
Словник української мови (СУМ-11)