переритий
ПЕРЕРИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до перери́ти.
Вся вулиця перерита свіжими вирвами, на дні яких ще сивіє встояний дим (Гончар, III, 1959, 377);
// перери́то, безос. присудк. сл.
Тут на кожній версті.. Що землі перерито, Що лісів полягло (Мал., Серце.., 1959, 165);
Як часом навідається [Варка] до своєї хати.. та побачить, що в шафах усе перерито й у скрині перем’ято, то вже й догадується, що дочки були вдома (Кучер, Голод, 1961, 98).
Словник української мови (СУМ-11)