перст
ПЕРСТ, а́, ч., ц.-с., уроч., заст. Палець руки.
Чи зважусь я свої персти несмілі До золотої ліри простягти? (Граб., І, 1959, 312);
Суворий чернець стояв поряд, виразно показуючи перстом на карнавку, куди треба було кидати пожертви (Донч., III, 1956, 144).
◊ [Оди́н,] як перст — те саме, що Оди́н, як па́лець ( див. па́лець).
— Аж жалко на неї дивитись, як то плаче. Зосталася на старості як перст! (Кв.-Осн., ІІ, 1956, 449);
Жив він [дід Устим] у напіврозваленій халупі, не мав ні жінки, ні дітей, був один, як перст (Перв., Невигадане життя, 1958, 146).
Словник української мови (СУМ-11)