пикатенький
ПИКА́ТЕНЬКИЙ, а, е. Зменш.-пестл. до пика́тий.
Високий та товстий, трошки пикатенький, ..зібравсь [суддя] зовсім у суд іти (Кв.-Осн., II, 1956, 279);
Чернець увійшов ось, кругленький, пикатенький (Тесл., З книги життя, 1949, 191);
— Чудна ти людина, Свириде! — перехопив Лука. — Шукаєш щастя по всьому світу широкому, а воно тут, у цій баньці пикатенькій на дні спочиває… (Коцюб., І, 1955, 140).
Словник української мови (СУМ-11)