пишномовно
ПИШНОМО́ВНО. Присл. до пишномо́вний.
— Взагалі людей не буває, — не заспокоювалася Майя. — Люди завжди конкретні. Ось ти, я. А он Леся, Лань. — Конкретні! Ой, Майко! Пишномовно як. Філософ! — зареготала Галя (Хижняк, Невгамовна, 1961, 117);
Куліш, манірний, красивий, самозакоханий, як завжди пишномовно зустрів Тараса (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 396).
Словник української мови (СУМ-11)