плавний
ПЛА́ВНИЙ, а, е. Рівний, без різких переходів, нешвидкий (про рухи, звуки, мову і т. ін.).
Дужими і плавними помахами рук Олеся впевнено розрізала воду (Донч., VI, 1957, 74);
Читати [лекцію] слід плавною, добірною і дохідливою мовою (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 49);
Плавний танець; Плавне гальмування;
// Який поступово, без різких змін переходить з одного стану в інший.
Процес становлення нового в соціалістичному суспільстві, незважаючи на те, що воно вільне від класових і національних антагонізмів, зовсім не є плавним, безконфліктним (Ком. Укр, 8, 1965, 37).
∆ Пла́вні при́голосні — назва сонорних приголосних звуків «р» і «л» за їхніми акустичними особливостями.
ПЛАВНИ́Й, а́, е́.
1. Який живе на воді, пристосований до плавання; водоплавний.
Тільки плавній птиці тут роздолля. На тихі озерця випливають з очеретів цілі виводки дичини (Шиян, Партиз. край, 1946, 69).
2. Те саме, що плаву́чий 1.
Запорозькі козаки.. добре бились у пішому строю.. Зберігало своє значення і запорозьке плавне військо — флотилія з так званих чайок (великих човнів) (Іст. УРСР, І, 1953, 341).
Словник української мови (СУМ-11)