плавний
ПЛАВНИ́Й, а́, е́.
1. Який живе на воді, пристосований до плавання; водоплавний.
Тільки плавній птиці тут роздолля. На тихі озерця випливають з очеретів цілі виводки дичини (А. Шиян).
2. Те саме, що плаву́чий 1.
Запорозькі козаки .. добре бились у пішому строю .. Зберігало своє значення і запорозьке плавне військо – флотилія з так званих чайок (великих човнів) (з наук. літ.).
ПЛА́ВНИЙ, а, е.
Рівний, без різких переходів, нешвидкий (про рухи, звуки, мову і т. ін.).
Дужими і плавними помахами рук Олеся впевнено розрізала воду (О. Донченко);
Читати [лекцію] слід плавною, добірною і дохідливою мовою (О. Ковінька);
Плавний танець;
Плавне гальмування;
// Який поступово, без різких змін переходить з одного стану в інший.
Словник української мови (СУМ-20)