плановий

ПЛА́НОВИЙ, а. е.

1. Прикм. до план 2.

Плановий характер соціалістичної економіки;

// Який складає виробничі плани та стежить за їх здійсненням.

На будь-якому підприємстві є.. плановий і бухгалтерський апарати (Наука.., 5, 1959, 5);

Плановий відділ.

2. Який спирається на планування ( див. планува́ння¹); здійснюваний за планом.

Соціалістичне господарство за своєю природою — господарство планове (Вісник АН, 1, 1957, 5);

Потяглися довгі валки полонених. Випавши з орбіти загального планового руху, брели поволі й без мети (Довж., І, 1958, 361);

Планове керування виробництвом.

3. Передбачений, визначений планом (у 1, 2 знач.).

Планові розбивки визначають розташування споруди на місцевості та її розміри (Довідник сіль. будівельника, 1956, 137);

Планові ціни, побудовані на науковій основі, повинні.. сприяти зміцненню режиму економії суспільної праці (Ком. Укр., 3, 1965, 58);

Планові завдання збільшуйте (Ю. Янов., II, 1954, 140).

Значення в інших словниках

1. плановий — пла́новий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. плановий — [плановией] м. (на) -вому /-в'ім, мн. -в'і  Орфоепічний словник української мови
3. плановий — -а, -е. 1》 Прикм. до план I 2). || Який складає виробничі плани та стежить за їх здійсненням. Плановий відділ. 2》 Який спирається на планування (див. планування I); здійснюваний за планом. Планове керування виробництвом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плановий — ПЛА́НОВИЙ, а, е. 1. Прикм. до план¹ 2. Плановий характер економіки; // Який складає виробничі плани та стежить за їх здійсненням. Плановий відділ. 2. Який спирається на планування (див. планува́ння¹); здійснюваний за планом.  Словник української мови у 20 томах
5. плановий — ПЛА́НОВИЙ (здійснюваний за планом), ПЛАНОМІ́РНИЙ, ЦІЛЕСПРЯМО́ВАНИЙ, СПРЯМО́ВАНИЙ. Було закладено початок для планової колективної праці (з журналу); Планомірний перерозподіл кадрів (з журналу)...  Словник синонімів української мови