плачниця
ПЛА́ЧНИЦЯ, і, ж., заст., рідко. Плакальниця.
Недалеко походу предивний танець тіні і голосіння двох плачниць (Коб., II, 1956, 219);
У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця, і тужно, наче по нотах, виводить одвічну жалобу (Головко, II,1957, 319).
Словник української мови (СУМ-11)