плиг

ПЛИГ¹, у, ч., діал. Стрибок.

— Дійсно, ти перемогла! — сказав Владко, нахиляючись над воду, де в шалених плигах кидавсь по поверхні клень (Фр., VI, 1951, 313);

// у знач. присл. пли́гом. Стрибками.

Дика коза біжить плигом (Сл. Гр.).

◊ Збива́ти (зби́ти) з пли́гу — те саме, що Збива́ти (зби́ти) з пантели́ку ( див. збива́ти).

— Він же в їх голова, старшина!.. — зареготався Копаниця.. — нам треба його збити з плигу (Гр., II, 1963, 321);

Зби́тися з пли́гу — те саме, що Зби́тися з пантели́ку ( див. збива́тися).

Еней од страху з плигу збився (Котл., І, 1952, 104).

ПЛИГ², розм. Уживається як присудок за знач. плига́ти і плигну́ти.

В одчинені двері скаче з сіней жаба, така здорова та ряба, та плиг на поріг! (Н.-Лев., III, 1956, 253);

А зайці-розбійники з лісу плиг та плиг! (Забіла, Веселим малюкам, 1959, 47).

Значення в інших словниках

1. плиг — див. стрибати  Словник синонімів Вусика
2. плиг — I -у, ч., діал. Стрибок. || у знач. присл. плигом. Стрибками. II розм. Уживається як присудок за знач. плигати і плигнути.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. плиг — ПЛИГ¹, у, ч., діал. Стрибок. – Дійсно, ти перемогла! – сказав Владко, нахиляючись над воду, де в шалених плигах кидавсь по поверхні клень (І. Франко); // у знач. присл. пли́гом. Стрибками. Дика коза біжить плигом (Сл. Б. Грінченка). ПЛИГ², розм.  Словник української мови у 20 томах
4. плиг — Плиг! I Прыгъ! скокъ! --------------- Плиг, -гу II м. Прыжокъ. з пли́гу збитися. Сбиться съ толку, спутаться. Еней од страху з плигу збився. Котл. Ен. II. 30.  Словник української мови Грінченка