плюскання
ПЛЮ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. плю́скати і плю́скатися і звуки, утворювані цією дією.
Незабаром він почув плюскання хвилі об крижину (Трубл., І, 1955, 143);
Плюскання дощу.
Словник української мови (СУМ-11)ПЛЮ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. плю́скати і плю́скатися і звуки, утворювані цією дією.
Незабаром він почув плюскання хвилі об крижину (Трубл., І, 1955, 143);
Плюскання дощу.
Словник української мови (СУМ-11)