побризкати

ПОБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док.

1. перех. і без додатка, кого, що чим. Облити дрібними краплями, бризками.

Узяла [відьма] з кухлика якоїсь води та.. побризкала тою водою і себе, і жлукто усередині… (Кв.-Осн., II, 1956, 193);

[Лизя:] Папашо! От аби ви купили мені духів.. Що запашні — міри нема! Ось понюхайте (Дала йому хусточку). Килька побризкала (М. Куліш, П’єси, 1960, 21);

Яринка взяла кухоль з водою й хотіла побризкати листя (Донч., IV, 1957, 153).

2. неперех. Бризкати потроху якийсь час.

Може, ті хмари вітрець пронесе, Може, побризкають трохи — і все… (Мур., Хороші сусіди, 1948, 30);

// безос.

[Кирило:] Воно вже так щоразу коїтиметься, що погримить, поблиска, часом трошки побризка та й розійдеться (Кроп., II, 1958, 11).

3. перех. і неперех., фам. Випити могорич з приводу придбання чого-небудь, радісної події і т. ін.

Обидва загадково посміхалися, і на їх обличчях Огей бачить, що йому сьогодні не минути побризкати якусь подію (Досв., Вибр., 1959, 273).

Значення в інших словниках

1. побризкати — побри́зкати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. побризкати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка, кого, що чим. Облити дрібними краплями, бризками. 2》 неперех. Бризкати потроху якийсь час. || безос. 3》 перех. і неперех., фам. Випити могорич із приводу придбання чого-небудь, радісної події і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побризкати — ПОБРИ́ЗКАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що і без дод., кого, що чим. Облити дрібними краплями, бризками. Узяла [відьма] з кухлика якоїсь води та .. побризкала тою водою і себе, і жлукто усередині... (Г. Квітка-Основ'яненко); – Вертайся ж тепер додому.  Словник української мови у 20 томах
4. побризкати — БРИ́ЗКАТИ кого-що, чим і без додатка (обдавати, покривати бризками), ШПУВА́ТИ діал.; ПО́РСКАТИ чим і без додатка, ПИ́РСКАТИ чим і без додатка, ПРИ́СКАТИ розм.  Словник синонімів української мови