побідник
ПОБІ́ДНИК, а, ч., заст. Переможець.
Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (Фр., X, 1954, 208).
Словник української мови (СУМ-11)