побідник

Побі́дник. Переможець. Ненаситна жадоба власти і зиску є понукою промислової конкуренції, а над тим тяжить, як брудна хмара, несовісність. Кождий боре ся лиш о себе, щоби не дати ся пілкнути. Слабі є жертвами борби, і звичайно найгірший, а не найліпший виходить побідником з тої борби (Товариш, 1908, 176)

// див. побідити.

Значення в інших словниках

1. побідник — побі́дник іменник чоловічого роду, істота переможець рідко  Орфографічний словник української мови
2. побідник — -а, ч., заст. Переможець.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. побідник — див. перемігший, побідоносець  Словник чужослів Павло Штепа
4. побідник — ПОБІ́ДНИК, а, ч., заст. Переможець. Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (І. Франко).  Словник української мови у 20 томах
5. побідник — ПОБІ́ДНИК, а, ч., заст. Переможець. Тоді-то зрозумів я перший раз, Що не Баярд, борець непоборимий, Не Дон-Жуан, усіх жіночих серць [сердець] побідник, Героєм наших днів, а продуцент, робітник (Фр., X, 1954, 208).  Словник української мови в 11 томах
6. побідник — Побідник, -ка м. Побѣдитель. І свій палаш, що звавсь побідник, до боку Низа прив'язав. Котл. Ен. V. 45.  Словник української мови Грінченка