повертіти

ПОВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., перех.

1. Вертіти якийсь час.

Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (Вас., І, 1959, 349);

Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (Кочура, Зол. грамота, 1960, 201).

2. Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях;

// безос.

Щось іде — таке.., що й глянути гидко: на одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло (Свидн., Люборацькі, 1955, 150).

Значення в інших словниках

1. повертіти — поверті́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повертіти — -рчу, -ртиш, док., перех. 1》 Вертіти якийсь час. 2》 Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях. || безос.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повертіти — Поверті́ти, -верчу́, -верти́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повертіти — ПОВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., кого, що. 1. Вертіти якийсь час. Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (С. Васильченко); Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (П.  Словник української мови у 20 томах
5. повертіти — Поверті́ти, -чу́, -ти́ш гл. Повертѣть, покрутить.  Словник української мови Грінченка