повертіти
ПОВЕРТІ́ТИ, рчу́, рти́ш, док., кого, що.
1. Вертіти якийсь час.
Сопкін обдивився її [квітку] теж зверху і зісподу, понюхав, повертів у руках і передав назад Ясочці (С. Васильченко);
Граф повертів в руках пакета і пішов до кабінету (П. Кочура);
Після уроків, коли школярка складала свої книжки, вона виявила цей чужий зошит. Вона повертіла його в руках, перегорнула аркушики. (О. Донченко).
2. Укрити заглибинами, отворами в багатьох місцях;
// безос.
Щось іде – таке.., що й глянути гидко: на одно око сліпе, вид йому покрутило та повертіло (А. Свидницький).
Словник української мови (СУМ-20)