повечоріти

ПОВЕЧОРІ́ТИ, і́є, док., безос. Наблизитися, настати (про вечір).

Ой, коли б той вечір Та й повечоріло, То б моє серденько та й повеселіло (Укр.. лір. пісні, 1958, 323);

Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Вовчок, VI, 1956, 305);

Зовсім повечоріло. Ескадрилья літак за літаком знялася з моря, взявши курс на захід (Ле, Клен. лист, 1960, 52).

Значення в інших словниках

1. повечоріти — повечорі́ти дієслово доконаного виду безос.  Орфографічний словник української мови
2. повечоріти — [повеичоур’ітие] -р'ійеи  Орфоепічний словник української мови
3. повечоріти — -іє, док., безос. Наблизитися, настати (про вечір).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повечоріти — Повечорі́ти, -рі́є, -рі́ло  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повечоріти — ПОВЕЧОРІ́ТИ, і́є, док., безос. Наблизитися, настати (про вечір). Ой, коли б той вечір Та й повечоріло, То б моє серденько та й повеселіло (з народної пісні); Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Марко Вовчок); Зовсім повечоріло.  Словник української мови у 20 томах
6. повечоріти — Повечоріти, -ріє гл. безл. Повечерѣть, наступить вечеру. Коли б мені да, Господи, повечоріло, до б на моєму серденьку поздоровіло. Чуб. III. 169.  Словник української мови Грінченка