повибиваний
ПОВИБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повибива́ти.
— А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! (Вишня, І, 1956, 379);
// У знач. прикм.
Під стріхою сумом чорніють повибивані вікна (Вас., І, 1959, 292);
Винних немовби й не було, а приміщення волості стояло з повибиваними шибками (Шиян, Гроза.., 1956, 394).
Словник української мови (СУМ-11)