1. Словник української мови в 11 томах

повибиваний

ПОВИБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повибива́ти.

— А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! (Вишня, І, 1956, 379);

// У знач. прикм.

Під стріхою сумом чорніють повибивані вікна (Вас., І, 1959, 292);

Винних немовби й не було, а приміщення волості стояло з повибиваними шибками (Шиян, Гроза.., 1956, 394).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повибиваний — повиби́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. повибиваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повибивати. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повибиваний — ПОВИБИ́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повибива́ти. – А в лобогрійці дишло поламане! Коса поіржавіла, в шестернях зубки повибивані! (Остап Вишня); // у знач. прикм. Під стріхою сумом чорніють повибивані вікна (С. Словник української мови у 20 томах