повибивати

ПОВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Вибити все або багато чого-небудь.

— Не смійтеся, — кажу, — як розсердите мене, то я вам і вікна повибиваю (Стор., І, 1957, 111);

Вона згадала й про голубники, — треба було.. подивитись, чи не повибивав там хто стін (Скл., Святослав, 1959, 72).

2. Ударяючи, витріпати, очистити все або багато чого-небудь.

Повибивати подушки.

3. Ударами добути з чогось усе або багато чого-небудь.

Повибивати насіння з соняшників;

// перен. Б’ючи кого-небудь, домогтися багато чогось.

Тепера вам батьківські заповіти Повибивав із серця Агріман І перетяг вас на кривеє й темне (Крим., Вибр., 1965, 201);

Максим дуже помиляється, гадаючи, що небожчині норови можна силоміць повибивати (Л. Янов., І, 1959, 164).

4. Витоптуючи (про людей, тварин), б’ючи (про град, дощ і т. ін.), винищити посіви, городину, траву тощо у великій кількості, скрізь або в багатьох місцях.

— Ви своє позбираєте [просо], а мою пайку хай хоч і вітер повибиває, — відказала Горпина (Л. Янов., І, 1959, 335).

5. Ударяючи чим-небудь, робити заглибини, отвори і т. ін. у великій кількості, скрізь або в багатьох місцях.

Місцина справді стала пустирем одгонити… Собаки так і гніздяться! — кубла повибивали… (Мирний, II, 1954, 45).

6. Убити, винищити всіх або багатьох.

Такого народу повибивали під ту війну (Сл. Гр.).

7. Відтворити, нанести на що-небудь або витиснути на якомусь матеріалі певні знаки (у великій кількості).

Уперше це вона нарядилася в неї [спідницю] і цілий день виходила.., общипуючи ту спідницю кругом себе та скалючи [скалячи] зуби до рябих полос, що повибивав вибійщик [вибійник] (Мирний, І, 1954, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

повибивати

Значення в інших словниках