повибивати

ПОВИБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що.

1. Вибити все або багато чого-небудь.

– Не смійтеся, – кажу, – як розсердите мене, то я вам і вікна повибиваю (О. Стороженко);

Вона згадала й про голубники, – треба було .. подивитись, чи не повибивав там хто стін (С. Скляренко);

Ні, годі! Мені вже й так за ті кури скоро люди очі повибивають. Ідіть самі та й крадіть (С. Васильченко).

2. Ударяючи, витріпати, очистити все або багато чого-небудь.

Повибивати подушки.

3. Ударами добути з чогось усе або багато чого-небудь.

Повибивати насіння з соняшників;

// перен. Б'ючи кого-небудь, домогтися багато чогось.

Тепера вам батьківські заповіти Повибивав із серця Агріман І перетяг вас на кривеє й темне (А. Кримський);

Максим дуже помиляється, гадаючи, що небожчині норови можна силоміць повибивати (Л. Яновська).

4. Витоптуючи (про людей, тварин), б'ючи (про град, дощ і т. ін.), винищити посіви, городину, траву тощо у великій кількості, скрізь або в багатьох місцях.

– Ви своє позбираєте [просо], а мою пайку хай хоч і вітер повибиває, – відказала Горпина (Л. Яновська);

Кулями поклюють землю, пшеницю, повибивають соняшники (М. Куліш).

5. Ударяючи чим-небудь, робити заглибини, отвори і т. ін. у великій кількості, скрізь або в багатьох місцях.

Місцина справді стала пустирем одгонити... Собаки так і гніздяться! – кубла повибивали... (Панас Мирний);

Йому наснився садок, малинові хащі, в яких кури повибивали кубла (О. Гончар).

6. Убити, винищити всіх або багатьох.

Такого народу повибивали під ту війну (Сл. Б. Грінченка).

7. Відтворити, нанести на що-небудь або витиснути на якомусь матеріалі певні знаки (у великій кількості).

Уперше це вона нарядилася в неї [спідницю] і цілий день виходила.., общипуючи ту спідницю кругом себе та скалючи [скалячи] зуби до рябих полос, що повибивав вибійщик [вибійник] (Панас Мирний).