Словник української мови в 11 томах

повивірчуваний

ПОВИВІ́РЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до повиві́рчувати.

Два суботники, влаштовані повітпарткомом, допомогли затрамбувати повивірчувані гранатними набоями баюри на головній вулиці (Кир., Вибр., 1960, 86).

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. повивірчуваний — повиві́рчуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
  2. повивірчуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до повивірчувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повивірчуваний — ПОВИВІ́РЧУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до повиві́рчувати. Два суботники, влаштовані повітпарткомом, допомогли затрамбувати повивірчувані гранатними набоями баюри на головній вулиці (І. Кириленко).  Словник української мови у 20 томах