повикручувати

ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь.

Повикручувати електричні лампочки;

// розм. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь.

Наче дика буря промчала тут, поламала, з корінням повикручувала яблуні й груші (Донч., IV, 1957, 228).

2. Віджати все або багато чого-небудь (білизну, одяг і т. ін.).

Надія з подругою вийшли з болота, повикручували одежу, одягли її знову на себе (Шиян, Партиз. край, 1946, 70);

Повикручувати мокрі сорочки.

3. Вивернути, пошкодивши (перев. руки).

Давай вп’ять [знову] жаліться [Олена], як він їй руки повикручував (Кв.-Осн., II, 1956, 34);

// Неприродно повернути, вигнути (суглоби руки, ноги).

В неї ревматизм повикручував суглоби (Чорн., Визвол. земля, 1950, 157);

// безос.

— Душогуб! Щоб тобі руки повикручувало (Тют., Вир, 1964, 445).

4. Утворити заглибини, ями в багатьох місцях.

Між двома горами послався той шлях, порізаний ровами, що повикручувала весняна вода, стікаючи з гір (Мирний, І, 1954, 245).

Значення в інших словниках

1. повикручувати — повикру́чувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повикручувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Викрутити звідкись усе чи багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки. || розм. Вирвати з корінням усе чи багато чого-небудь. 2》 Віджати все чи багато чого-небудь (білизну, одяг і т. ін.). Повикручувати мокрі сорочки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повикручувати — ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Познімав [сотник Шурабуря] на станції всі телефонні апарати й повикручував електричні лампочки, щоб не дістались ворогові (Б. Антоненко-Давидович); // розм.  Словник української мови у 20 томах
4. повикручувати — Повикручувати, -чую, -єш гл. То-же, что и викрутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Кв. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка