повикручувати

повикру́чувати

-ую, -уєш, док., перех.

1》 Викрутити звідкись усе чи багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки.

|| розм. Вирвати з корінням усе чи багато чого-небудь.

2》 Віджати все чи багато чого-небудь (білизну, одяг і т. ін.). Повикручувати мокрі сорочки.

3》 Вивернути, пошкодивши (перев. руки).

|| Неприродно повернути, вигнути (суглоби руки, ноги).

|| безос.

4》 Утворити заглибини, ями в багатьох місцях.

Значення в інших словниках

1. повикручувати — повикру́чувати дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повикручувати — ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Познімав [сотник Шурабуря] на станції всі телефонні апарати й повикручував електричні лампочки, щоб не дістались ворогові (Б. Антоненко-Давидович); // розм.  Словник української мови у 20 томах
3. повикручувати — ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки; // розм. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
4. повикручувати — Повикручувати, -чую, -єш гл. То-же, что и викрутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Кв. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка