Орфографічний словник української мови

повикручувати

повикру́чувати

дієслово доконаного виду

Орфографічний словник української мови

Значення в інших словниках

  1. повикручувати — -ую, -уєш, док., перех. 1》 Викрутити звідкись усе чи багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки. || розм. Вирвати з корінням усе чи багато чого-небудь. 2》 Віджати все чи багато чого-небудь (білизну, одяг і т. ін.). Повикручувати мокрі сорочки.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. повикручувати — ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Познімав [сотник Шурабуря] на станції всі телефонні апарати й повикручував електричні лампочки, щоб не дістались ворогові (Б. Антоненко-Давидович); // розм.  Словник української мови у 20 томах
  3. повикручувати — ПОВИКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Викрутити звідкись усе або багато чого-небудь. Повикручувати електричні лампочки; // розм. Вирвати з корінням усе або багато чого-небудь.  Словник української мови в 11 томах
  4. повикручувати — Повикручувати, -чую, -єш гл. То-же, что и викрутити, но во множествѣ. Він їй руки повикручував. Кв. Гляди ж, добре повикручуй сорочки, щоб не текло з їх. Васильк. у.  Словник української мови Грінченка