повиїдати

ПОВИЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. і без додатка. Виїсти, з’їсти все, нічого не залишаючи.

Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали (Сл. Гр.);

Лис тим часом вискочив із жита та до горняток. Повиїдав усе чисто, решту порозливав, а сам драла (Фр., IV, 1950, 60).

2. перех. Пошкодити оболонку ока їдкою речовиною (у всіх або багатьох).

[Івась:] Газ вашого батька повиїдав очі тисячам нещасних по той бік фронту… (Ірчан, І, 1958, 138).

Значення в інших словниках

1. повиїдати — повиїда́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повиїдати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. і без додатка. Виїсти, з'їсти все, нічого не залишаючи. 2》 перех. Пошкодити оболонку ока їдкою речовиною (у всіх чи багатьох).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повиїдати — Повиїда́ти, -да́ю, -да́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повиїдати — ПОВИЇДА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що і без прям. дод. Виїсти, з'їсти все, нічого не залишаючи. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали (Сл. Б. Грінченка); Лис тим часом вискочив із жита та до горняток.  Словник української мови у 20 томах
5. повиїдати — Повиїдати, -даю, -єш гл. Съѣсть все. Я понапікував, понаварював, а вони прийшли, повиїдали. Чуб. III. 73. Що варила, то все не повиїдане. Конст. у.  Словник української мови Грінченка