повний-повнісінький
ПО́ВНИЙ-ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний.
Театр був повний-повнісінький, ніде голці впасти (Гжицький, Вел. надії, 1963, 303).
Словник української мови (СУМ-11)ПО́ВНИЙ-ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний.
Театр був повний-повнісінький, ніде голці впасти (Гжицький, Вел. надії, 1963, 303).
Словник української мови (СУМ-11)