повним-повнісінько
ПО́ВНИМ-ПОВНІ́СІНЬКО, розм. Присл. до по́вний-повні́сінький.
Він увійшов до палати, коли там було повним-повнісінько людей (Скл., Святослав, 1959, 458).
Словник української мови (СУМ-11)ПО́ВНИМ-ПОВНІ́СІНЬКО, розм. Присл. до по́вний-повні́сінький.
Він увійшов до палати, коли там було повним-повнісінько людей (Скл., Святослав, 1959, 458).
Словник української мови (СУМ-11)