1. Словник української мови в 11 томах

повний-повнісінький

ПО́ВНИЙ-ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний.

Театр був повний-повнісінький, ніде голці впасти (Гжицький, Вел. надії, 1963, 303).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. повний-повнісінький — по́вний-повні́сінький прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. повний-повнісінький — -а, -е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. повний-повнісінький — ПО́ВНИЙ-ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. 1. Заповнений ущерть; дуже повний. Театр був повний-повнісінький, ніде голці впасти (В. Гжицький); Кімната була повна-повнісінька людей (Ю. Мушкетик). 2. У сполуч. з деякими ім. Словник української мови у 20 томах