повний

ПО́ВНИЙ, ПО́ВЕН, вна, вне.

1. У якому немає вільного місця, заповнений до краю.

Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Номис, 1864, № 1474);

— Не думай, що були чиновні, — Сивилла сей дала одвіт [відповідь]: — Або що грошей скрині повні, Або в яких товстий живіт (Котл., І, 1952, 150);

Коли поставили на стіл десять повних кошиків винограду, добродушні горці оніміли від захвату (Довж., І, 1958, 493);

Повен шаплик води вщерть (Головко, І, 1957, 190);

Перед світанком допленталися [люди] до колодязів, по-весняному повних (Тулуб, В степу.., 1964, 71);

// У якому є, міститься, вміщується порівняно багато кого-, чого-небудь.

Діток повен куток (Номис, 1864, № 9184);

Набігла повна хата людей, як почули, що старий Дрот та просватав свою дочку (Кв.-Осн., II, 1956, 76);

Попід лісок простерлася.. сіножать, повна квітів (Кобр., Вибр., 1954, 156);

Синява сніжинками повна, така невимовно байдужа!.. Небесная стелеться вовна, лягає покірно в калюжі… (Сос., І, 1957, 95);

// У сполуч. з деякими ім. вживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін.

Повні вуха маю того дивного гомону поля, того шелесту шовку, того безупинного, як текуча вода, пересипання зерна (Коцюб., II, 1955, 227);

Позносив [панотець].. до хати всі старі рами з побитими шибками. Насмітив повну хату (Март., Тв., 1954, 311);

— Роботи й клопоту повна голова. Кадри шукай, план перевиконуй, зведення щотижня складай (Кучер, Трудна любов, 1960, 253);

// Не порожній всередині (про зерно, плоди і т. ін.).

— Глянь: як одно тобі зерно. Чисте, повне… немолоте б їв! (Мирний, І, 1949, 267);

Синіють сливи, червонобокі повні персики вгинають гілля… (Гончар, III, 1959, 128);

*Образно. Слова були міцні та повні, наче добре зерно (Коцюб., II, 1955, 40);

// Який має велику кількість пелюсток (про квіти, цвіт і т. ін.).

— А що вже мені втішно та мило буде,.. що коло тебе діточки, як бджілочки коло повного квіту, загудуть! (Вовчок, І, 1955, 22);

Ті білі звичайні рожі.. виростають великими корчами, і цвіт їх досить повний (Коб., III, 1956, 9);

Домолочували жито танків висковзані траки, і хилилися підбиті при дорозі повні маки (Рудь, Дон. зорі, 1958, 79);

// у знач. ім. по́вна, ної, ж., розм. Наповнена по вінця чарка.

А чоловіки тим часом од Максима по повній випивали та примовляли: — Дай же, боже, щоб наші молоді живі та здорові були (Мирний, І, 1949, 358);

[Марія:] Наливайте по повній, щоб наша доля нас не цуралась (Корн., II, 1955, 186).

◊ Випива́ти (ви́пити) [до́бру, гірку́] по́вну [ча́шу ли́ха, по́вний ківш ли́ха] (по по́вній) — зазнавати багато горя, страждань, клопоту, неприємностей.

Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти; І долю гірку, невгомонну Готовсь свою не раз клясти (Котл., І, 1952, 120);

О, ці самотні наші матері! Випивши повну чашу лиха, настраждавшись на холодних вітрах долі, вони прагнуть для своїх дітей найліпших затишків (Загреб., Шепіт, 1966, 258);

За коротке своє життя випила дівчина лиха повний ківш (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 136);

Та вже наш дяк чита у книжці не дурницю, Що доведеться всім по повній випивать. Із’їв Адам із Євою кислицю, А нам прийшлось за їх оскому проганять (Г.-Арт., Байки.., 1958, 127);

Ди́хати (вдиха́ти і т. ін.) по́вними грудьми́ (на по́вні гру́ди) — глибоко дихати, вдихати тощо.

Я пройшов по мокрому пероні, Дихаючи повними грудьми (Рильський, II, 1960, 15);

На повні груди він дихає цілющим степовим повітрям (Збан., Переджнив’я, 1960, 15);

Я вдихаю на повні груди польове повітря (Сміл., Сад, 1952, 75);

Зітхну́ти по́вними грудьми́ — зітхнути з полегкістю.

Так і наша хмура доля… Прогудуть громи, — І зітхнем ми, збувшись горя, Повними грудьми! (Граб., І, 1959, 61);

Наговори́ти (нащебета́ти, накрича́ти і т. ін.) по́вну ха́ту (по́вні ву́ха) — багато сказати, наговорити, накричати тощо.

[Андрій:] Незабаром он мати з дачі повернеться, то зразу наговорить повну хату (Мороз, П’єси, 1959, 247);

— Наговорив ти мені, Іоне, повні вуха, — засміявся Петру (Чаб., Балкан. весна, 1960, 413);

Молода та здорова, вона, як та пташка, нащебетала повну хату (Мирний, III, 1954, 33);

Нагомоні́ти по́вну ха́ту див. нагомоні́ти;

Нату́ркати (натурча́ти) [по́вні] ву́ха див. нату́ркувати;

По́вен дім див. дім;

По́вна кише́ня див. кише́ня;

По́вна то́рба; По́вний мішо́к — дуже багато.

І не криється баба: тільки зачепи — вона тобі повну торбу розкаже (Дн. Чайка, Тв., 1960, 25);

Вже моря додому привезе [Федір] чи не привезе, а розповідей назбирається повна торба (Збан., Сеспель, 1961, 74);

По́вний лоб див. лоб;

[Як] по́вна ча́ша — про достаток, добробут.

Любим голосом малює [мати] йому картину.. зимньої лежні в теплій хаті, що як повна чаша (Мирний, І, 1949, 181).

2. перен. Цілком пройнятий, охоплений чим-небудь; сповнений чимсь.

Зінько не хотів зрікатися тієї надії, не хотів покидати того, чим повна була вся його душа (Гр., II, 1963, 366);

Ох, відколи зникла ти від мене, Повного любові, Серце тугу вилива не слізьми, — Джерелами крові (Крим., Вибр., 1965, 288);

Повен щирої радості, глянув Захар на схід (Фр., VI, 1951, 118);

Протазій, як почув для серця любий звук, І руку й слух простяг, увесь уваги повен (Міцк., П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 191);

// Зайнятий, зацікавлений, захоплений ким-, чим-небудь.

Задуманий вітер над городом віє, ідуть перехожі невпинним прибоєм, і я поміж ними йду, повний тобою, горять ліхтарі, мов шепочуть: Маріє!.. (Сос., І, 1957, 250);

// Який відбиває, виражає якесь почуття, переживання і т. ін. (про погляд, вираз обличчя тощо).

А мати здійняла свій погляд, повний мрії, До зірки, та зоря вже ледве променіла (Л. Укр., І, 1951, 421);

Ні, не питай,.. чому мій зір блукає, повен суму (Зеров, Вибр., 1966, 390);

Він відчиняє хвіртку, і в її прорізі застигає залита місячним сяйвом повна безнадії постать Кузьми (Стельмах, II, 1962, 95);

// Який має в собі багато чого-небудь.

Молодий я, молодий, Повний сили та одваги. Гей, життя, виходь на бій, — Пожартуєм для розваги! (Тич., І, 1957, 3);

Бурлацьке життя, повне тривог, несподіванок, випробувань — це було якраз те, що найбільше відповідало характерові Багірова (Гончар, III, 1959, 187);

// Насичений чим-небудь.

Гаряче повітря було повне гострих пахощів акацій і розливало якусь розкіш на ввесь двір (Н.-Лев., II, 1956, 223);

Гарячий вітер, повний ароматів полину, зубрівки та інших запашних трав, м’яко огортав його тіло (Тулуб, В степу.., 1964, 107);

*Образно. Ліс шумить, красою повен (Дор., Літа.., 1957, 36).

◊ По́вне життя́ — змістовне життя.

Він має право. Право на повне життя… право двадцяти літ… (Коцюб., II, 1956, 216);

Життям повним.. живуть народи Радянського Союзу (Рильський, III, 1956, 50).

3. тільки по́вний. Узятий у всьому обсязі; цілий, весь.

Останньою новинкою, приємною для нас, є дозвіл цензури друкувати повний збірник творів Л. Глібова (Коцюб., III, 1956, 255);

Перед нашими видавництвами поважне завдання: дати повного Шекспіра українською мовою (Літ. Укр., 19.VII 1966, 3);

// Який складається з усього необхідного.

Нагадав [святий] про існування Новомодного звичаю, Що вояк хрещений кожний, Якщо він поліг у бої, Без перепустки до раю Йде з майном і в повній зброї (Сам., І, 1958, 259);

Батальйонний каптенармус приніс Шевченкові повне солдатське обмундирування (Тулуб, В степу.., 1964, 77);

// Поданий повністю, не скорочений.

— Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім’я (Головко, II, 1957, 489);

Повна адреса;

// Доведений до кінця; закінчений.

Турботи про завершення повної середньої освіти, а після неї — вступ до спеціального учбового закладу, щоб стати кваліфікованим спеціалістом, — раптово перейшли на віддалену мрію (Ле, Право.., 1957, 13);

// Який містить у собі все необхідне; докладний, вичерпний.

Було б мені дуже соромно, що аж тепер одповідаю на Ваш такий милий і повний лист — коли б не стала мені до помочі тяжка хвороба, з якої ледве видряпався (Коцюб., III, 1956, 312);

Передо мною лежав рукопис китайського корабельного майстра. Тексту, звичайно, я не добрав, але малюнки й креслення.. показували мені повну картину будування (Ю. Янов., II, 1958, 121).

∆ По́вні прикме́тники; По́вні фо́рми прикме́тників — прикметники, що в наз. в. одн. мають закінчення —ий, —а (-я, —ая, —яя), —е (-є, —еє, —єє).

◊ В (у) по́вній мі́рі див. мі́ра;

На по́вних пара́х див. па́ра²;

На по́вних паруса́х — дуже швидко, використовуючи всі паруси.

Фрегат на повних парусах заїхав у свій же бриг, п’ять мачт [щогл] з вітрилами упали, мов зрізані (Ю. Янов., II, 1958, 200);

По́вна сере́дня шко́ла — школа з десятирічним навчанням.

[Середа:] Панько Середа. Учень десятого класу тутешньої повної середньої школи (Мик., І, 1957, 464);

По́вний кавале́р о́рдена Сла́ви — той, хто нагороджений орденами Слави всіх ступенів.

Полкову розвідку щоночі водить на неймовірні завдання славетний «вовк» Козаков, повний кавалер ордена Слави… (Гончар, III, 1959, 404);

По́вний мі́сяць див. мі́сяць;

По́вною мі́рою див. мі́ра;

У (на) по́вний (по́вен) зріст див. зріст;

У по́вний про́філь див. про́філь;

У по́вній красі́ див. краса́;

У по́вному (по́внім) зна́ченні (розумі́нні) [цього́] сло́ва ([цих] слів) — справжній, який відповідає значенню слова.

[Острожин:] Ми, журналісти, в повному значенні цього слова — машини (Л. Укр., II, 1951, 83);

Це була в повнім розумінні школа, із задаванням уроків та щоденними іспитами (Збірник про Кроп., 1955, 287).

4. тільки по́вний. Який виявляється повністю, не частково; цілковитий.

Повної ідентичності в думках і почуттях двох дорослих і під різними впливами вихованих людей, я пересвідчена, не може бути (Л. Укр., V, 1956, 344);

// Нічим не обмежений.

Вона дала Гаві повну волю робити, що хоче (Фр., III, 1950, 50);

// Остаточний.

Лікар Александрійський сказав негайно покласти Шевченка в госпіталь до повного видужання (Тулуб, В степу.., 1964, 224).

◊ По́вний поря́док — усе гаразд.

— Я ляжу спати, Стецьку, — сказав, вмощуючись у своєму логові, Когут, — а ти вартуй, та гляди мені, щоб був повний порядок (Цюпа, Назустріч.., 1958, 347);

У по́вній [бойові́й] гото́вності — цілком готовий до виконання чого-небудь.

Дзвонять з області, чи прибув трактор. Вже відповіли — так, прибув у повній готовності (Довж., І, 1958, 80);

Знято чохли і гарматна обслуга безперервно вартує біля гармат у повній бойовій готовності (Головко, II, 1957, 533).

5. тільки по́вний. Який досяг певної межі, певного віку, необхідної норми.

Став [Олексій] під аршин, вийшла міра повна; записано його годящим (П. Куліш, Вибр., 1969, 295);

Доведено, що кукурудза, зібрана у стадії молочно-воскової і воскової стиглості на силос, дає кормів.. більше, ніж зібрана у стадії повної стиглості на зерно (Наука.., 1, 1958, 25);

— Діду, та який він молодий: вашому Тимофію вже повних тридцять п’ять років (Стельмах, II, 1952, 30).

6. тільки по́вний. Який досяг найвищого розвитку, межі, являє собою найвищий ступінь чого-небудь.

Боролися [опришки], що аж кості тріщали; ставали лава на лаву; бігли навиперегони [наввипередки] до повного знеможення (Хотк., II, 1966, 160);

[Пашкевич:] Нехай же наступне двадцяте століття несе нашій батьківщині повний розквіт і свободу (Довж., І, 1958, 428);

Як хотіла Марія, щоб усе це побачив і почув її Марко. Одного лише його невистачало їй для повного щастя (Цюпа, Назустріч.., 1958, 442);

// Найвищий, максимальний (про швидкість, силу і т. ін.).

Вони [танки] мчали на повній швидкості, розкидаючи гусеницями сніг (Тют., Вир, 1964, 500);

Микола Гуртовий якийсь час бурить не на повну силу (Ткач, Плем’я.., 1961, 238);

// Який звучить на всю силу; не приглушений, не ослаблений (про звук, голос).

Тепер голос Владка, чистий і повний, мов голос дзвона, панував у залі (Фр., VI, 1951, 276);

Голос був повний, красивий, розлогий (Гончар, III, 1959, 183).

◊ На по́вний го́лос див. го́лос;

На по́вний хід; По́вним хо́дом — інтенсивно.

Повним ходом іде спорудження найбільшої в Європі Каховської зрошувальної системи (Хлібороб Укр., 10, 1969, 19);

Па по́вні гру́ди див. гру́ди;

На по́вному (по́внім) ходу́:

а) на дуже великій швидкості.

На якусь мить в кімнату разом з ним [зв’язківцем] вірвалось глухе гуготіння бою, немов на повному ходу відчинились двері в тамбур вагона (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 13);

б) добре налагоджене, організоване що-небудь.

Там, дома, довелося залишити все господарство на повнім ходу, скотинку, хату, садок, сусідів — словом, усе. А тут — самі обіцянки (Хотк., І, 1966, 102);

На по́вну гу́бу див. губа́¹;

На по́вну си́лу див. си́ла;

По́вна вода́ — вода у природній водоймі на високому рівні.

Од Чорногори подихнув вітер, повні води хвилюються стиха (Коцюб., II, 1955, 331);

Катерина і не пам’ятає, щоб восени так тепло гріло сонце.., і не зазнає, щоб такі повні води були в Стрию (Чорн., Визволення, 1949, 135);

По́вний впере́д; По́вний хід:

а) про дуже велику швидкість.

Машинам давши повний хід, в село — в огні, в диму — влетів танкістів батальйон (Гонч., Вибр., 1959, 312);

б) команда, наказ, заклик рухатися з максимальною швидкістю.

— Повний хід! — скомандував Павлик, і Євгешка відштовхнувся веслом од берега (Донч., VI, 1957, 68);

— Швидше, Грінаво, повний — вперед!.. (Гончар, III, 1959, 443);

По́вний газ див. газ¹.

7. В міру товстий, округло-пухлий.

І дитинка в їх була, дівчинка, як ясочка, свіжа й повна (Вовчок, І, 1955, 4);

З ліжка зорять сухі вічка запалені, Думка потиху згаса, З ліжка додолу чорніше від ніченьки Повна спадає коса (Граб., І, 1959, 437);

Ольга плакала день і ніч. Сльози залишали мутні смужки по її кругловидому лиці. З підпухлими повіками вона здавалася ще повнішою (Вільде, Сестри.., 1958, 97);

Поцілую.. Да у той видочок повен, як гурочок [огірочок] (Укр.. пісні, І, 1964, 42).