повний
по́вний
повен, -вна, -вне.
1》 У якому немає вільного місця, заповнений до краю.
|| У якому є, міститься, вміщується порівняно багато кого-, чого-небудь.
|| У сполуч. з деякими ім. вживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін.
|| Не порожній всередині (про зерно, плоди і т. ін.).
|| Який має велику кількість пелюсток (про квіти, цвіт і т. ін.).
|| у знач. ім. повна, -ної, ж., розм. Наповнена по вінця чарка.
2》 перен. Цілком пройнятий, охоплений чим-небудь; сповнений чимсь.
|| Зайнятий, зацікавлений, захоплений ким-, чим-небудь.
|| Який відбиває, виражає якесь почуття, переживання і т. ін. (про погляд, вираз обличчя тощо).
|| Який має в собі багато чого-небудь.
|| Насичений чим-небудь. Повне життя.
3》 тільки повний. Узятий у всьому обсязі; цілий, весь.
|| Який складається з усього необхідного.
|| Поданий повністю, не скорочений. Повна адреса.
|| Доведений до кінця; закінчений.
|| Який містить усе необхідне; докладний, вичерпний. У повному розумінні слова.
Повні прикметники; Повні форми прикметників — прикметники, що в наз. в. одн. мають закінчення -ий, -а (-я, -ая, -яя), -е (-є, -еє, -єє).
4》 тільки повний. Який виявляється повністю, не частково; цілковитий.
|| Нічим не обмежений.
|| Остаточний. Повний порядок.
5》 тільки повний. Який досяг певної межі, певного віку, необхідної норми.
6》 тільки повний. Який досяг найвищого розвитку, межі, являє собою найвищий ступінь чого-небудь.
|| Найвищий, максимальний (про швидкість, силу і т. ін.).
|| Який звучить на всю силу; не приглушений, не ослаблений (про звук, голос). Повним ходом.
Повна вода — вода у природній водоймі на високому рівні.
Повний вперед; Повний хід — а) про дуже велику швидкість; б) команда, наказ, заклик рухатися з максимальною швидкістю.
7》 В міру товстий, округло-пухлий.
Значення в інших словниках
- повний — (який з великою кількістю чогось) цілий, повен, (великою мірою) переповнений, (дуже повний) повнісінький, (заповнений всім необхідним) укомплектований, (про почуття) сповнений// битком набитий. Словник синонімів Полюги
- повний — по́вний прикметник Орфографічний словник української мови
- повний — (ківш) наповнений, (ущерть) заповнений, (радости) сповнений, (пахощів) насичений чим; (- зерно) не порожній, буйний; (цвіт) пишний; (комплекс) увесь; (- ім'я) не скорочений; (звіт) вичерпний, докладний; (збіг) цілковитий, абсолютний... Словник синонімів Караванського
- повний — I (наповнений), виповнений, напханий, переповнений, повен, повненький, повнесенький, повнінький, повнісінький, повно-повнісінький, повнуватий, повнявий, сповнений Фразеологічні синоніми: в розповні; по вінця; напхом набитий; напхом найденний... Словник синонімів Вусика
- повний — По́вний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- повний — ПО́ВНИЙ, ПО́ВЕН, вна, вне. 1. У якому немає вільного місця, заповнений до краю. Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Номис); – Не думай, що були чиновні, – Сивилла сей дала одвіт [відповідь]: – Або що грошей скрині повні, Або в яких товстий живіт (І. Словник української мови у 20 томах
- повний — повний : ◊ повне як яйце́ про кругловиде обличчя (Франко) ◊ повни́м пого́ном = погі́н Лексикон львівський: поважно і на жарт
- повний — ви́пити / випива́ти (пи́ти) гірку́ (по́вну) (ча́шу) ((по́вний) ківш (ли́ха)) (до кра́ю (до дна)). Зазнати повною мірою багато горя, страждань, клопоту, неприємностей; настраждатися. Фразеологічний словник української мови
- повний — ГРУНТО́ВНИЙ (який характеризується повнотою, глибиною), ГЛИБО́КИЙ, ПО́ВНИЙ, ВИЧЕ́РПНИЙ, ШИРО́КИЙ, РОЗШИ́РЕНИЙ, РОЗГО́РНУТИЙ, РОЗГО́РНЕНИЙ, ПОГЛИ́БЛЕНИЙ, ДОКЛА́ДНИЙ, РЕТЕ́ЛЬНИЙ, ДЕТА́ЛЬНИЙ, ДЕТАЛІЗО́ВАНИЙ... Словник синонімів української мови
- повний — ПО́ВНИЙ, ПО́ВЕН, вна, вне. 1. У якому немає вільного місця, заповнений до краю. Порожня бочка гучить, а повна мовчить (Номис, 1864, № 1474); — Не думай, що були чиновні, — Сивилла сей дала одвіт [відповідь]: — Або що грошей скрині повні... Словник української мови в 11 томах