повноправний

ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права.

— Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (Фр., III, 1950, 75);

Малий так старався, так пихтів, тягаючи за ними крейду або віхтик, що цілком заслуговував бути повноправним членом їхнього товариства (Ів., Таємниця, 1959, 143).

Значення в інших словниках

1. повноправний — повнопра́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повноправний — -а, -е. Який має всі права.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повноправний — ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права. – Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (І.  Словник української мови у 20 томах