повноправний

повнопра́вний

-а, -е.

Який має всі права.

Значення в інших словниках

1. повноправний — повнопра́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. повноправний — ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права. – Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (І.  Словник української мови у 20 томах
3. повноправний — ПОВНОПРА́ВНИЙ, а, е. Який має всі права. — Тато признають, що я, як найстарший син, а тепер уже не тілько повнолітній, але й повноправний (Густа-вові якраз минуло 29 літ), маю право вглянути [заглибитися] в наші родинні діла (Фр.  Словник української мови в 11 томах