повнісінький

ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний.

Хазяїн взяв [торбину] Повнісіньку червінцями й напхав (Гл., Вибр., 1957, 85);

Цікавим оком зирнув Максим на потік.. Береги вже повнісінькі (Фр., VI, 1951, 123);

Вони [лантухи] були повнісінькі і, мабуть, дуже важкі (Донч., VI, 1957, 108);

Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір (Мирний, І, 1949, 412);

Актовий зал університету був повнісінький (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 27);

// У сполуч. з деякими ім. уживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін.

Кайдашиха взяла чарку і наговорила приказок живим і мертвим повнісіньку хату (Н.-Лев., II, 1956, 280).

Значення в інших словниках

1. повнісінький — повні́сінький прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. повнісінький — див. повний  Словник синонімів Вусика
3. повнісінький — -а, -е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний. || У сполуч. з деякими ім. уживається на означення великої міри вияву дії, ознаки і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. повнісінький — Повні́сінький, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. повнісінький — ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм. Заповнений ущерть; дуже повний. Цікавим оком зирнув Максим на потік .. Береги вже повнісінькі (І. Франко); Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах
6. повнісінький — ПО́ВНИЙ (ПО́ВЕН) (наповнений чим-небудь до верху, до країв; в якому є дуже багато когось, чогось), ЦІ́ЛИЙ, ПЕРЕПО́ВНЕНИЙ підсил., ПОВНІ́СІНЬКИЙ підсил. розм., НАБИ́ТИЙ (БИТКО́М НАБИ́ТИЙ) підсил. розм. Нащо в криницю воду лити, коли вона й так повна!...  Словник синонімів української мови
7. повнісінький — Повнісінький, -а, -е Совершенно полный, полнехонький. Рудч. Ск. І. 129. Засіки повнісінькі грошей. Драг. 83. Хазяїн (торбу) взяв, повнісіньку червінцями й напхав. Глуб. 47.  Словник української мови Грінченка