повнісінький
ПОВНІ́СІНЬКИЙ, а, е, розм.
Заповнений ущерть; дуже повний.
Цікавим оком зирнув Максим на потік .. Береги вже повнісінькі (І. Франко);
Незабаром прибігли волосні, назбиралось народу повнісінький двір (Панас Мирний);
От і купила я собі на спідницю та на хвартушок, і нові чоботи купила!.. Повнісіньку скриню накупила усякого добра! (М. Кропивницький);
Величенька зала будинку ім. Блакитного була повнісінька (Б. Антоненко-Давидович);
Вони двічі ходили з дідом Олексою по маслюки й приносили їх повнісінькі кошики (Ю. Мушкетик).
Словник української мови (СУМ-20)