повнісінько
ПОВНІ́СІНЬКО, розм. Присл. до повні́сінький.
Митруньо вздрів багато дерев, а на землі повнісінько всілякого цвіту (Март., Тв., 1954, 145);
Спалено село аж по саму річку, а на Заріччі що не хата — повнісінько окупантів (Довж., І, 1958, 307).
Словник української мови (СУМ-11)