повніти

ПОВНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок.

1. Ставати повним (у 1 знач.); наповнятися.

Вода струмочками збігає в річку, а та все повніє і повніє (Десняк, II, 1955, 311);

*Образно. Спам’ятався, — а ти щезла… Розум холодіє, Лиш нещасна моя думка Росте та повніє (Рудан., Тв., 1956, 56).

2. Бути наповненим чим-небудь.

Як птичим голосом повніють високості! (Рильський, II, 1956, 211);

// перен., рідко. Бути цілком захопленим ким-, чим-небудь.

Моя старенька, ти не сердься і головою не хитай. Бо тільки ним [коханим] палає серце, бо тільки ним повнію вкрай (Сос., І, 1957, 321).

3. Ставати повним (у 7 знач.); в міру товстіти.

— Тепер модно бути худою, — зітхнула з заздрістю Ірма. Вона після одруження катастрофічно повніла (Мур., Свіже повітря.., 1962, 16).

Значення в інших словниках

1. повніти — повні́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повніти — -ію, -ієш, недок. 1》 Ставати повним (у 1 знач.); наповнятися. 2》 Бути наповненим чим-небудь. || перен., рідко. Бути цілком захопленим ким-, чим-небудь. 3》 Ставати повним (у 7 знач.); в міру товстіти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повніти — ПОВНІ́ТИ, і́ю, і́єш, недок. 1. Ставати повним (у 1 знач.); наповнятися. Вода струмочками збігає в річку, а та все повніє і повніє (О. Десняк); * Образно. Спам'ятався, – а ти щезла... Розум холодіє, Лиш нещасна моя думка Росте та повніє (С. Руданський).  Словник української мови у 20 томах
4. повніти — ТОВСТІ́ТИ (про людину — ставати товстим, товстішим), ГРУБІ́ТИ (ГРУ́БНУТИ), ГЛА́ДНУТИ, ПОВНІ́ТИ, ПОПРАВЛЯ́ТИСЯ, ВИПО́ВНЮВАТИСЯ, ОКРУ́ГЛЮВАТИСЯ (ОКРУГЛЯ́ТИСЯ) розм., ПУ́ХНУТИ розм., РОЗПУХА́ТИ розм., РОЗБУХА́ТИ розм., НАЛИВА́ТИСЯ розм.  Словник синонімів української мови