повороткий
ПОВОРОТКИ́Й, а́, е́. Здатний легко рухатися, переміщатися; рухливий.
Згорблена, у старому сачку й широкій спідниці та чунях, вона все ж була поворотка і вправно орудувала рогачами (Кучер, Прощай.., 1957, 121);
— Звали її [дочку малайця] Баджін — так називають яванці вивірку. Вона була й справді рухлива й поворотка, як вивірка (Ю. Янов., II, 1958, 153);
// розм. Який робить усе швидко; вправний.
Повороткий.. Грицько, і не сподіваєшся, як оджене свинку і знову стане у ямці (Мирний, IV, 1955, 73).
Словник української мови (СУМ-11)