повідбивати

ПОВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Відбити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях.

— Чи мені батька-матір продати, чи в їх від скрині замки повідбивати (Гр., II, 1963, 471);

Повідбиваю розкішні різьби і поздираю нігтями італійські фрески, щоб долото моє не спинялось в роботі (Ірчан, II, 1958, 7).

2. Ударами пошкодити що-небудь в організмі.

Таких йому стусанів надають, та так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта додому долізе (Кв.-Осн., II, 1956, 102);

Дуже хотілося їм угодити дякові за могорич, бо повідбивали бідному хлопцеві тельбухи (Хотк., І, 1966, 76).

Значення в інших словниках

1. повідбивати — повідбива́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повідбивати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відбити все чи багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. 2》 Ударами пошкодити що-небудь в організмі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідбивати — ПОВІДБИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відбити все або багато чого-небудь, скрізь або в багатьох місцях. – Чи мені батька-матір продати, чи в їх від скрині замки повідбивати (Б.  Словник української мови у 20 томах
4. повідбивати — відби́ти (надсади́ти) бе́бехи (печінки́) кому, грубо. Дуже побити кого-небудь. — Дядьки бояться йти до небожа. Ану ж їм відіб’ють бебехи! (С.  Фразеологічний словник української мови
5. повідбивати — Повідбива́ти, -ва́ю, -єш гл. Отбить (во множествѣ). Як би йому довшії хвіст, то сам би собі боки повідбивав. Ном. № 2514. Так йому бельбахи повідбивають, що насилу удосвіта, рачки додому долізе. Кв.  Словник української мови Грінченка