повідбирати

ПОВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.

1. Відібрати все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.

— От твій батько з дядьком Якимом вистежать розбійників, повідбирають у них рушниці й патрони (Юхвід, Оля, 1959, 82);

Всі ті, кого хутірські презирливо називали панщуками та торботрясами, піднялися тепер відстоювати свої права та щойно одержану землю, яку банди грозилися повідбирати в бідноти назад (Гончар, II, 1959, 231);

// Взяти все або багато чого-небудь, що належить віддачі.

Вже доспівав піп молитви, вже дяк повідбирав до коша, що належне (Хотк., II, 1966, 42);

// Забрати назад усе або багато чого-небудь, у всіх або багатьох.

Одно тілько тішило їх і лишилося їм як пам’ятка празничного дня, а власне нові мундири, котрих їм не повідбирав заряд фабрики (Фр., III, 1950, 192).

◊ Повідбира́ти ру́ки в кого, заст. — зібрати, одержати підписи у всіх або багатьох неписьменних.

— Перепиши свидітелів [свідків] та повідбирай в них руки (Кв.-Осн., II, 1956, 261).

2. Взяти багато яких-небудь предметів, виділивши із загальної маси за певною ознакою; вибрати все або багато чогось.

— А на насіння повідбирай найкращі качани (Вишня, II, 1956, 81).

Значення в інших словниках

1. повідбирати — повідбира́ти дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. повідбирати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Відібрати все чи багато чого-небудь, у всіх чи багатьох. || Взяти все чи багато чого-небудь, що належить віддачі. || Забрати назад усе чи багато чого-небудь, у всіх чи багатьох.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. повідбирати — Повідбира́ти, -ра́ю, -ра́єш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. повідбирати — ПОВІДБИРА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що. 1. Відібрати все або багато чого-небудь, у всіх або багатьох. – Та що ж нам робити, пане отамане? Не вміємо ми шаблею орудувати! – До нас ідіть, навчимо!...  Словник української мови у 20 томах