повірка

ПОВІ́РКА, и, ж.

1. Переклик осіб з метою перевірки присутніх.

В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками (Вас., І, 1959, 71);

Їх виструнчили на плацу і після вечірньої повірки видали бойову зброю (Тют., Вир, 1964, 488).

2. заст. Контролювання, перевіряння кого-небудь з метою виявлення знань.

Микосеві остався тільки закон божий та ще повірка арифметики (Л. Укр., V, 1956, 189).

Значення в інших словниках

1. повірка — -и, ж. 1》 Переклик осіб із метою перевірки присутніх. 2》 заст. Контролювання, перевіряння кого-небудь із метою виявлення знань.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. повірка — ПОВІ́РКА, и, ж. 1. Переклик осіб з метою перевірки присутніх. В тюрмі почалася повірка: забриньчали швидко ключами, часто загрюкали молотками (С.  Словник української мови у 20 томах