погоджувати
ПОГО́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОГО́ДИТИ, джу, диш, док., перех.
1. Одержувати чиє-небудь схвалення, згоду на щось; узгоджувати.
— Дозвольте, а з ким ви цей лозунг погодили, Іване Володимировичу? — спитав Мічуріна Рябов (Довж., І, 1958, 461);
— Ящук найбільше сварився за те, що я не прийшов до нього ще раз погодити статтю (Жур., Вел. розмова, 1955, 29);
// Обговорюючи що-небудь, приходити до єдиної думки.
Ми, пригадую, ніяк не могли погодити між собою питання: «Мистецтво кіно чи ні?» (Ю. Янов., II, 1958, 10).
2. Приводити у відповідність з чим-небудь, установлювати потрібне співвідношення; координувати.
Значення нервової системи полягає в тому, що вона регулює і погоджує роботу всіх органів, пристосовує її до умов середовища (Анат. і фізіол. люд., 1957, 140);
Палкая козачка поладила й погодила усе так, як бажалося її душеньці (Вовчок, І, 1955, 322);
Погодити грошові надходження з витратами.
Словник української мови (СУМ-11)