погодка
ПОГО́ДКА, и, ж., розм. Те саме, що пого́да.
Над селом розгулялась метелиця.. — Хороша погодка, тільки відьмам на Лису гору їздити (Стельмах, II, 1962, 383);
Діденко раптом обкрутився на місці, спиною до вітру, щоб передихнути, і крикнув: — Ох, і погодка ж! (Головко, II, 1957, 526).
Словник української мови (СУМ-11)