погодка

ПОГО́ДА (стан атмосфери в даному місці, в даний час; спокійний стан атмосфери), ГОДИ́НА, ПОГО́ДКА розм.; ВЕРЕ́М'Я діал. (гарна погода). День сьогодні прохолодний. В таку погоду риба добре клює (З. Тулуб); В погоду і смутний веселим буває (прислів'я); Якщо в день святого Юрія сховається в житі ворона, то буде врожайне літо, а як горобцеві по коліна, то буде лиха година (О. Воропай); Душа голубіє у нього, як море в годину, і очі ховають проміння сонця (М. Коцюбинський); Хороша погодка, тільки відьмам на Лису гору їздити (М. Стельмах); Кажуть, як хмари йдуть у доли, то в горах буде верем'я (Я. Стецюк).

Значення в інших словниках

1. погодка — пого́дка іменник жіночого роду погода розм.  Орфографічний словник української мови
2. погодка — -и, ж., розм. Те саме, що погода.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. погодка — ПОГО́ДКА, и, ж., розм. Те саме, що пого́да. Над селом розгулялась метелиця .. – Хороша погодка, тільки відьмам на Лису гору їздити (М. Стельмах); Діденко раптом обкрутився на місці, спиною до вітру, щоб передихнути, і крикнув: – Ох, і погодка ж! (А. Головко).  Словник української мови у 20 томах
4. погодка — ПОГО́ДКА, и, ж., розм. Те саме, що пого́да. Над селом розгулялась метелиця.. — Хороша погодка, тільки відьмам на Лису гору їздити (Стельмах, II, 1962, 383); Діденко раптом обкрутився на місці, спиною до вітру, щоб передихнути, і крикнув: — Ох, і погодка ж! (Головко, II, 1957, 526).  Словник української мови в 11 томах
5. погодка — Погодка, -ки ж. = погодник. Харьк. г. Мнж. 189.  Словник української мови Грінченка