погордливий
ПОГО́РДЛИВИЙ, а, е. Сповнений гордості (у 3 знач.).
Пекучий жаль дитячий обгортає хлопців на таку привабну, а нежалісливу й погордливу маму (Вас., І, 1959, 217);
// Який виражає зневажливе, зверхнє, презирливе ставлення до інших.
Очі та погордлива рисочка коло уст якось прикро вражали, псували доволі гарне, чепурне Романове обличчя (Коцюб., І, 1955, 105);
Ахмет задоволено кашлянув і погладив свою бороду, кинувши погордливий погляд на тлумача (Досв., Гюлле, 1961, 46);
Зразу ж він набрав погордливого вигляду, щоб усі бачили, що ішов майбутній адвокат (Чорн., Визвол. земля, 1959, 80).
Словник української мови (СУМ-11)