погрішати
ПОГРІША́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПОГРІШИ́ТИ, шу́, ши́ш, док.
1. тільки док. Грішити (у 1 знач.) якийсь час.
2. проти чого, з чим. Порушувати якісь правила, норми, допускати помилки.
Успіхи тонколистовиків незаперечні. Але ми погрішили б проти істини, не сказавши про.. недоліки (Рад. Укр., 18. V 1962, 2);
[Батура:] З зовнішністю я погрішив, не треба було робити його [героя твору] таким вродливим (Корн., II, 1955, 226).
Словник української мови (СУМ-11)