погупати
ПОГУ́ПАТИ, аю, аєш, док.
1. Гупати, бити якийсь час.
— Наїмося, нап’ємося в родичів. Погупаю в бубон при нагоді (Є. Кравч., Бувальщина, 1961, 39).
2. Піти гупаючи.
Віюк устав і погупав знов у далекі печери, та швидко втонув у темряві (Фр., III, 1950, 138);
І погупав я тоді на другий поверх (Логв., Давні рани, 1961, 109).
Словник української мови (СУМ-11)