подвижницький

ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е.

1. Прикм. до подви́жник;

// Власт. подвижникові.

До останнього дня свого багатостраждального і гіркого, справді подвижницького життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ «громадою обух сталить та добре вигострить сокиру» (Літ. газ., 14.ІІІ 1961, 1).

2. Самовідданий.

Інтерес Максима Горького до народної поетичної творчості вражає своєю всеосяжністю. Тут особливо впадає в око.. подвижницьке збирання і вивчення фольклору (Нар. тв. та етн., 2, 1968, 3);

Передові представники народів світу знали про благородну, подвижницьку працю Івана Франка, тягнулися до нього всім серцем (Тич., III, 1957, 527).

Значення в інших словниках

1. подвижницький — подви́жницький прикметник  Орфографічний словник української мови
2. подвижницький — -а, -е. 1》 Прикм. до подвижник. || Власт. подвижникові. 2》 Самовідданий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. подвижницький — ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е. 1. Прикм. до подви́жник; // Власт. подвижникові. До останнього дня свого багатостраждального і гіркого, справді подвижницького життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ “громадою обух сталить та добре вигострить сокиру” (з газ.  Словник української мови у 20 томах
4. подвижницький — САМОВІ́ДДАНИЙ (про людину — готовий пожертвувати собою, поступитися своїми особистими інтересами для блага інших; про дії, почуття і т. ін.  Словник синонімів української мови
5. подвижницький — Подви́жницький, -а, -е Подвижническій. Мощам подвижницьким молитись. К. МБ. II. 123.  Словник української мови Грінченка