подвижницький
ПОДВИ́ЖНИЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до подви́жник;
// Власт. подвижникові.
До останнього дня свого багатостраждального і гіркого, справді подвижницького життя пристрасно кликав він [Т. Шевченко] народ “громадою обух сталить та добре вигострить сокиру” (з газ.).
2. Самовідданий.
Передові представники народів світу знали про благородну, подвижницьку працю Івана Франка, тягнулися до нього всім серцем (П. Тичина).
Словник української мови (СУМ-20)